Облаштування стяжки підлоги – важливий етап ремонтних робіт, без якого не розпочати укладання фінішного покриття для підлоги. Стяжка дає можливість вирівняти основу перед укладанням декоративного покриття. За потреби з її допомогою можна створити потрібний кут нахилу на поверхні. Стяжка посилює показники гідро-, звуко- та теплоізоляції, а також приховує проведені по підлозі комунікації.
Типи стяжок підлоги
Між собою стяжки відрізняються способом зчеплення із поверхнями, складом. Міняється й технологія укладання.
За способом зчеплення суміші поділяються на:
- Пов’язані з основою. Завдяки високим адгезійним властивостям утворюють міцне зчеплення з поверхнями. Не передбачають облаштування гідро- або теплоізоляції.
- На розподільчому шарі. Відмінна риса – наявність між стяжкою та основою тепло-, гідро- або шумоізоляційного шару. Стяжка з’єднується зі стінами.
- Плаваючі. Під стяжкою розташовані роздільні шари ізоляції, немає жорсткого контакту з підлогою та стінами.
За складом
Склад суміші впливає на її міцність та довговічність, показники гідро- та шумоізоляції. За цим параметром стяжки поділяються на:
- Цементно-бетонні. Міцні та зносостійкі, поєднуються з більшістю популярних підлогових покриттів.
- Гіпсові. По міцності поступаються цементно-бетонним, але все одно підходять для облаштування підлоги у житлових кімнатах та приміщеннях з невисоким навантаженням. Не підходять для вологих та неопалюваних приміщень.
- Керамзитові. Керамзит – легкий, але при цьому міцний матеріал з високими показниками теплоізоляції.
- Арболітні. Крім піску й цементу в їх складі міститься висушена тирса. Покриття виходить екологічним, міцним та стійким до вологи.
Технології стяжки підлоги
За цим параметром стяжка для підлоги ділиться на мокру, суху, напівсуху і самовирівнювальну. Від методу залежить складність робіт. А також час дозрівання стяжки – процесу при якому покриття остаточно висихає та зміцнюється.
Мокра/суцільна
Це розчин сметаноподібної консистенції. Роблять його на основі води, цементу та піску. Один із найпоширеніших видів стяжки. Забезпечує міцне та довговічне покриття. Процес укладання починається з підготовки поверхні. На ній не повинно бути тріщин, щоб розчин не витік на нижній поверх. По периметру підлоги прокладається демпферна стрічка, встановлюють маяки. Після заливається розчин. Через добу маяки дістають, штроби від них заповнюються розчином.
Переваги:
- формує гладке монолітне покриття;
- дозволяє приховати комунікації, проведені по підлозі;
- підходить для житлових та промислових приміщень;
- у випадку сильних перепадів висот можна заливати кілька шарів, щоб вивести потрібний рівень
- дешевша від інших видів стяжки.
Мокра стяжка не позбавлена недоліків. Вона довго сохне, з моменту заливки до повного застигання може пройти до шести тижнів. Покриття виходить важким, не кожне перекриття зможе витримати його вагу. Роботи пов’язані з великою кількістю відходів і забруднень.
Мокра стяжка схильна до підвищеної усадки, через що існує високий ризик появи тріщин у покритті.
Суха/збірна
Технологія такого укладання була розроблена Knauf Gips KG. Це стяжка з двох основних компонентів – сипучого заповнювача та плитного покриття (зазвичай ГВЛ).
Процес монтажу досить простий. Основу готують під стяжку, проклеюють демпферну стрічку, встановлюють маяки. Засипають наповнювач і вирівнюють його маяками за допомогою правила. Поверх сухого шару фіксують гіпсокартон чи фанеру.
Переваги:
- швидкі ремонтні роботи;
- невелика вага, підходить для перекриттів з невисокою несучою здатністю;
- відсутність бруду під час проведення робіт;
- не потрібно багато часу на дозрівання;
- має додатковий шумо- та теплоізоляційний ефект;
- поєднується з будь-яким видом покриття для підлоги.
Головний недолік сухої стяжки – нестійкість до вологи. Навіть невелика кількість води, пролита на чорнову підлогу, може сильно їй нашкодити. Покриття спучується, чорніє, на ньому може утворитися пліснява. Через це суха стяжка проводиться тільки після виконання всіх чорнових робіт, пов’язаних із мокрими процесами. Суха стяжка підлоги не монтується на гідравлічні теплі підлоги.
Погана звукоізоляція – ще одне слабке місце насипного покриття. До того ж монтаж можна проводити лише за певних умов. Температура в приміщенні повинна бути не нижче +10 ° C, вологість повітря – не більше 60%.
Напівсуха
Така стяжка дозволяє зберегти переваги мокрої, але виключає розтріскування та скорочує час проведення ремонтних робіт. Склад у неї практично такий самий, як у мокрої, але кількість води значно менша. По текстурі суміш нагадує розсипчастий сир. Склад та пропорції розчину підбираються, виходячи з типу майбутнього покриття для підлоги.
Перед укладанням поверхню основи проклеюють демпферною стрічкою, ізоляційним матеріалом. Встановлюють маяки. Засипка проводиться за допомогою пневмонагнітача. Потім суміш розрівнюють, трамбують. Залишають на добу, по ній можна ходити. Поверхню обробляють затирочною машинкою. Термін дозрівання залежить від того, який матеріал буде використаний в облицюванні підлоги. Наприклад, для плитки період дозрівання складе 72 години, для паркету чи ламінату – до 25 днів.
Переваги:
- мінімальна усадка після висихання, відсутність ризику появи тріщин;
- коротший термін дозрівання;
- хороші показники тепло- та звукоізоляції;
- підходить практично до всіх видів приміщень;
- по міцності не поступається мокрій.
Укладання напівсухої стяжки вимагає злагодженої роботи одночасно кількох людей, а також застосування спеціального обладнання. Без належного досвіду складно підібрати правильну кількість води. Через що результат може бути не тим, на який розраховували.
Самовирівнююча
Іноді виникає плутанина між самовирівнюючою стяжкою і наливною підлогою. Технологія монтажу обох покриттів схожа – розчин заливається на підлогу, суміш розтікається та розподіляється по приміщенню. Для рівномірного розподілу використовують спеціальні валики. Але при цьому два види покриттів виконують різні завдання.
Самовирівнююча стяжка – напівсуха суміш, в яку входять цемент, пісок, а також полімерні або мінеральні присадки. Перед використанням розводиться водою до рідкого стану в пропорції, вказаній на пакуванні. Наливна підлога – полімерна суміш.
Покриття відрізняються товщиною шару. Самовирівнююча стяжка може формувати шар завтовшки до 100 мм. Наливна підлога – не більше 30 мм, у рідкісних винятках – до 60 мм. Після застигання наливні підлоги перетворюються на ідеально гладку поверхню. Їх можна використовувати як декоративне покриття. Або як стяжку для поверхонь з мінімальними перепадами.
Переваги самовирівнюючої стяжки:
- формування гладкої поверхні при мінімумі зусиль;
- відсутність усадки та розтріскування;
- швидкий час затвердіння, ходити нею можна вже за кілька годин;
- не створює великого навантаження на перекриття.
Через високу швидкість застигання, працювати з самовирівнюючою стяжкою необхідно швидко. Для цього потрібні певні навички.
Вибір стяжки для різних приміщень
Щоб отримати міцну та надійну основу для підлогового покриття, при виборі суміші враховують тип приміщення.
- У приміщеннях з високою вологістю не варто використовувати суху стяжку, адже вона погано реагує на вологу. Краще вибрати мокрі або напівсухі суміші, наливну підлогу з цементною основою.
- У гаражах або приміщеннях з високими навантаженнями використовують виключно мокру стяжку. Лише вона витримає постійні навантаження.
- Для приватного будинку, особливо другого поверху, підійде суха стяжка, яка не створює великих навантажень на міжповерхові перекриття.
- Для квартир однаково підходять напівсухі, мокрі або самовирівнюючі суміші.
Стяжка підлоги – важливий етап ремонтних робіт у будь-якому приміщенні. Саме вона дозволяє організувати рівну основу під фінішне підлогове оздоблення. Кожен вид сумішей має свої переваги й недоліки. При виборі орієнтуються на тип приміщення, ступінь кривизни основи та її міцність, закладений бюджет.
